Вікно можливостей: скільки ще Україна домінуватиме у дроновій війні

Російська нафта все? Поки російська пропаганда продовжує розповідати про свою “стратегічну ініціативу”, реальність виглядає дедалі менш комфортною для Кремля.
За останні тижні українські безпілотники завдали серії ударів по об’єктах паливної інфраструктури РФ, від Кіровської області до Поволжя та Каспійського напрямку.
За даними Reuters, були атаковані нафтопереробні заводи, паливні бази та насосні станції, зокрема об’єкти у Саратовській області, Кіровській області та Ростовському регіоні. Російська влада підтверджувала пожежі та пошкодження на частині цих об’єктів.
Особливо показовим став удар по ключовій насосній станції Лазарєво у Кіровській області, що розташована більш ніж за тисячу кілометрів від українських позицій. Сам факт досяжності таких цілей демонструє якісно новий рівень можливостей українських дронів.
Водночас наслідки атак починають відчувати навіть мешканці окупованого Криму. Російські джерела та місцеві медіа неодноразово повідомляли про дефіцит бензину АІ-95, який на окремих АЗС відпускався лише за талонами або спеціальними картками. Причиною називаються перебої у роботі російських НПЗ та логістичні труднощі після українських ударів. “Травневі 18… Волелюбний Український Птах протягом травня оформив нафтопереробній індустрії окупанта вогняне повноліття 18+: Москва, Саратов, Туапсе, Волгоград, Ярославль, Новоросійськ, Грушовая, Сизрань, Кстово, Рязань, Тамань, Перм, Кіріші, Самара, Ярославль-ЛВДС, Приморськ, Таганрог, ГПЗ Астрахань і Оренбург”, – відзвітував з цього приводу командувач Сил безпілотних систем ЗСУ Роберт Бровді (Мадяр).. За його словами, безпілотники палали установки первинної переробки нафти і газу та резервуари: “Понад половина зі списку зупинені або припиняли свою роботу продовж місяця”. Також у травні українські сили завдали ударів по нафтобазах, нафтотерміналах, зокрема у Феодосії, та низці нафтоперекачувальних станцій і хімзаводів
Тож українська стратегія дедалі очевидніше спрямована не лише на знищення техніки ворога на фронті, а й на системне виснаження економічної бази війни. Розгром ворожого тилу Паралельно українські безпілотні системи нарощують присутність у повітрі над окупованими територіями. Суцільної переваги в небі Україна ще не має, однак зона ризику для російської логістики постійно розширюється.
Зокрема, сухопутний коридор до окупованого Криму, що його Росія після 2022 року перетворила на головну артерію постачання своїх військ на півдні України, все більше стає її слабким місцем, пишуть Forbes та Financial Times.
Нові українські безпілотники з елементами штучного інтелекту (так, ті самі Hornet) проникають усе глибше у тил супротивника, порушуючи постачання пального, боєприпасів і підкріплень на півострів та на південну ділянку фронту.
При цьому основний потік російської техніки іде з Ростова-на-Дону через окупований Маріуполь, далі або на захід у бік Криму автомагістраллю М-14, або на північ у напрямку Донецька шосе H-20. Обидва маршрути сьогодні перебувають під постійним тиском українських дронів, першим про це заявив корпус Азов.
За даними ГУР, вони тримають під вогневим контролем трасу між окупованими Бердянськом, Мелітополем і Джанкоєм. На оприлюднених кадрах видно, як горять російські паливозаправники, вантажівки та трали.
За підрахунками аналітика Клемана Молена, лише за останні тижні українські сили завдали понад 125 ударів по ключовому маршруту постачання, повідомляє ВВС. Водночас вже давно знищені три вантажні пароми Керченської переправи, і росіяни бояться возити паливо Кримським мостом.
Наслідком є вже згаданий бензин по талонах у Криму (на постійній основі), на черзі все інше забезпечення півострову (а, отже, й південного ворожого угрупування) харчами, боєкомплектом тощо.
Не менш цікава новина – домінування ЗСУ у небі тимчасово окупованої Луганщини. “У відповідь на заяви ворога про повне захоплення Луганської області оголошуємо операцію з контролю логістичних маршрутів на Луганщині та Східній Слобожанщині. Луганськ, Старобільськ, Алчевськ, Брянка, Кадіївка – тепер перебувають під контролем БпЛА Третього армійського корпусу”, – наголосив командир корпусу, бригадний генерал Андрій Білецький. Між тим, на думку командира взводу БпЛА 3 штурмової бригади Олександра Іванцова, російська армія “скоріше за все” з часом адаптується до ударів по дальньому тилу, встановлять сітки та мобільні групи ППО. Але у наступні півроку у нас є час, аби безперешкодно завдати окупантам максимальних втрат. “Саме зараз, близько, я вважаю, двох-трьох місяців, Сили оборони України мають вікно можливостей. І ми маємо цим вікном можливостей скористатися та нанести критичні втрати для ворога, для логістики. Ми можемо переламати хід бойових дій на свою користь”, – повідомив Іванцов в етері телемарафону. Розворот по-американськи На цьому тлі особливу увагу привернули останні сигнали зі США – де, як відомо, люблять переможців.
Так, міністр оборони США Піт Хегсет, котрий ще на початку 2025 року робив заяви про необхідність більшої відповідальності Європи за підтримку України, останнім часом дедалі жорсткіше висловлюється щодо Росії. “Мене надихає європейська відданість справі. Якщо подивитися на обсяг витрачених коштів, то Європа активізувалася, а Україна була не меншою, а то й більш ефективною у цьому процесі. Тому ми хочемо, щоб вони могли захищатися і ми знайдемо спосіб забезпечити їм допомогу”, – пообіцяв Хегсет кілька днів тому. При цьому президент України Володимир Зеленський неодноразово підкреслював, що головним завданням залишається послаблення військового потенціалу Росії та примушення Кремля до реальних переговорів через силу. Після чергової серії ударів по російських енергетичних об’єктах він заявив, що такі операції є частиною українських “далекобійних санкцій” проти держави-агресора.
Таким чином, західні експерти звертають увагу на те, що нинішня кампанія дедалі більше нагадує війну на виснаження російських ресурсів. Бо за спиною України – Європа і почасти США, Росія ж зберігає перевагу в людських ресурсах і продовжує тиснути на фронті. Але Україна послідовно й успішно б’є по тому, що забезпечує роботу її військової машини: паливу, логістиці, складах та транспортних вузлах.
То чи стане це літо останнім літом війни? Однозначної відповіді, нажаль, сьогодні немає. Ознак швидкого завершення бойових дій поки недостатньо, однак дедалі очевидніше інше: війна входить у фазу, коли стратегічне значення матимуть не стільки кілометри захопленої території, скільки здатність сторін підтримувати свою економіку, логістику та військове виробництво. І саме тут українські удари по нафтовій інфраструктурі РФ можуть виявитися одним із ключових факторів перемоги.
Ірина Носальська